Ренгенівські промені

Рентгенологія як наука

Наука рентгенологія отримала свою назву на честь професора Вюрцбурзького університету Вільгельма Конрада Рентгена, який відкрив рентгенівське випромінювання 8 листопада 1895 року. Саме відкриття Рентген зробив несподівано для себе: пізно ввечері, йдучи з лабораторії, вчений погасив світло в кімнаті й помітив у темряві зеленувате світіння, флюоресценцію, що виходила від екрану, покритого кристалами платино-синеродистого барію. Як виявилося, кристали відреагували на вплив на них розташованої неподалік електровакуумної (круксової) трубки, яка в той момент перебувала під високою напругою. При відключенні струму світіння екрану припинялося, а при повторному включенні знову відновлювалося. Трубка була обгорнута в чорний світлонепроникний папір, тому Рентген припустив, що при проходженні через неї електричного струму вона випускає якісь невидимі промені, здатні проникати через непрозорі середовища й порушувати кристали барію. Ці невідомі промені Рентген назвав X-променями.

Відкриття рентгенівських променів

Відкриття рентгенівських променів викликало широкий резонанс серед вчених усього світу. На початку січня 1896 року брошура Рентгена була опублікована. Протягом декількох тижнів вона була перекладена на російську, англійську, французьку та італійську мови, і вже в кінці січня А. С. Попов виготовив перший рентгенівський апарат, за допомогою якого вчені повторили експеримент Рентгена. Вільгельм Рентген продовжував вивчати своє відкриття, і до травня 1897 року він остаточно сформулював всі основні властивості X-променів, опублікувавши ще дві наукові статті. Найбільш цінною практичною властивістю рентгенівського випромінювання, яке знайшло широке застосування в науці й медицині, виявилася його здатність проникати через непрозорі тіла. У 1901 році Вільгельм Рентген був удостоєний за своє відкриття першої Нобелівської премії у галузі фізики. Згодом науку, що вивчає вплив рентгенівських променів на організм, назвали рентгенологією.

    У 1912 році в лабораторії Харківського ветеринарного інституту була зібрана перша рентгенівська установка, за допомогою якої діагностували переломи кісток і вивихи, визначали чужорідні тіла, а також проводили дослідження плодів у дрібних домашніх тварин.

Перше використання електричного струму на організмі людини

Перші спроби застосування електричного струму у лікуванні людей

 

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Може вплинути на роботу м`язових волокон і органів, посприяти проведенню імпульсу і, навпаки, призупинити його поширення. Електролітична дія електричного струму на організм людини передбачає утворення деяких речовин в організмі людини і на його поверхні. Термічне вплив направлено на спотворення процесів теплоутворення і тепловіддачі. Формально кожен з даних видів впливу має місце при впливі струму на організм, різниця полягає лише в тому, в якій мірі проявляється кожен з даних ефектів. Регулюючи силу струму, можна перевести його негативний вплив в позитивний ефект. Головне - вміти контролювати сам процес перетворення зарядів. Варто зупинитися детальніше на кожному з видів впливу.

Вже близько 200 років у медицині електричний струм використовують для лікування (напруга 60-80В, сила  струму           40-50  мА).
            Під дією струму відбувається місцеве подразнення нервових закінчень, знімаеться біль.
Під дією електричного поля іони лікарських розчинів попадають у людський організм
Ліки при такому методі введення не руйнуються та довше затримуються в тканинах організму.

 Імператора Нерона, що страждав на ревматизм, лікарі поміщали в дерев’яну діжку з водою та пускали туди риб, які випускають електричні розряди. Лікування проходило успішно.

Електриктричний струм лікує ?

Електрика у медицині. Електричний струм. МРТ — принцип роботи.

    Набагато раніше, ніж в техніці, стало застосовуватися електрику в медицині. Від чого тільки не лікували медики новомодними електричними розрядами: від застуди і ревматизму, від очних хвороб і від кашлю, від головних болів і божевілля, від подагри і паралічу, від безсоння і мозолів. Не дивно, що у створенні ізольованого дроти пріоритет належить теж медицині. Електрику в медицині використовувалося для усунення зубного болю. Необхідно було підводити в порожнину рота електричний струм, який замикали на хворому зубі.

    З неізольованими провідниками таку операцію провести неможливо. Андрій Тимофійович Болотов (1738-1833) взяв вигнуту дріт і потім, як він пише: «. нанизав на дріт цю суцільно звичайних скляних принизок, скільки їх могло вміститися, і, обернувши їх зверху шовковою матерією, обсургучил і через те досяг до бажаного». Так з’явився прообраз сучасного кабелю. А. Т. Болотов – особистість досить дивна в російській історії. Письменник і вчений, один з основоположників вітчизняної агрономічної науки, військовий перекладач, він деякий час працював керуючим великого маєтку, де лікував селян і за період 1792-1803 років опублікував ряд книг про електрику в медицині. Він же вперше використав термін «ізолювати», вироблене від латинського «исола» – острів. Цей термін швидко прищепився серед електротехніків, а через сто років – вже на початку нашого століття, – твердо закорінений в медицині в зовсім іншому значенні: «ізолятор» – приміщення для ізоляції заразних хворих.

Електрична дефібриляція серця

Що таке дефібриляція і що є показанням до її проведення? 

    Основним способом припинення фібриляції шлуночків і відновлення роботи серця є електрична дефібриляція. Показанням до проведення дефібриляції є не тільки електрокардіографічно підтверджена фібриляція шлуночків, але і обґрунтована підозра на можливість фібриляції, тобто стан агонії або клінічної смерті при відсутність помітних ознак триваючої роботи серця і кровообігу в великих артеріях. Слід мати на увазі, що тривала відсутність відновлення самостійних серцевих скорочень при ефективному зовнішньому масажі серця найчастіше свідчить про фібриляції шлуночків і вимагає вживання електричної дефібриляції.

Що являє собою фібриляція шлуночків?

    Основною причиною функціональної асистолія серця (відсутність ефективного систолічного скорочення шлуночків) є фібриляція шлуночків, безладне скорочення окремих груп м'язових волокон серця.

    Поява фібриляції завжди викликає припинення струму крові навіть у великих артеріях; тривала більше 3-5 хвилин фібриляція невблаганно веде до розвитку біологічної смерті, хоча окремі м'язові волокна міокарда можуть продовжувати скорочуватися (фибриллировать) десятків хвилин. 

 При яких патологічних станах розвивається фібриляція шлуночків? 

    При гострій серцевій (коронарній) смерті, асфіксії, електротравми припинення кровообігу майже завжди обумовлена раптовим настанням фібриляції шлуночків. Проте абсолютно достовірно можна говорити про наявність фібриляції шлуночків тільки за даними електрокардіографічного дослідження.