Перше використання електричного струму на організмі людини

Перші спроби застосування електричного струму у лікуванні людей

 

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Може вплинути на роботу м`язових волокон і органів, посприяти проведенню імпульсу і, навпаки, призупинити його поширення. Електролітична дія електричного струму на організм людини передбачає утворення деяких речовин в організмі людини і на його поверхні. Термічне вплив направлено на спотворення процесів теплоутворення і тепловіддачі. Формально кожен з даних видів впливу має місце при впливі струму на організм, різниця полягає лише в тому, в якій мірі проявляється кожен з даних ефектів. Регулюючи силу струму, можна перевести його негативний вплив в позитивний ефект. Головне - вміти контролювати сам процес перетворення зарядів. Варто зупинитися детальніше на кожному з видів впливу.

Вже близько 200 років у медицині електричний струм використовують для лікування (напруга 60-80В, сила  струму           40-50  мА).
            Під дією струму відбувається місцеве подразнення нервових закінчень, знімаеться біль.
Під дією електричного поля іони лікарських розчинів попадають у людський організм
Ліки при такому методі введення не руйнуються та довше затримуються в тканинах організму.

 Імператора Нерона, що страждав на ревматизм, лікарі поміщали в дерев’яну діжку з водою та пускали туди риб, які випускають електричні розряди. Лікування проходило успішно.

Ще з часів Римської імперії збереглися записи про те, що придворний лікар імператора Клавдія , Скрибоній Ларг лікував своїх співвітчизників за допомогою електричних скатів. Цілитель прикладав цих риб до голів людей, які страждали від сильного головного болю. Тоді ніхто до пуття не міг пояснити, як діють «ліки». Однак до XIX століття вже стало відомо про те, що скати вражають свою жертву електричним зарядом, а електрика присутня у всякому живому організмі.

Відомий німецький вчений Еміль Дюбуа-Реймон (Emil Du Bois-Reymond, 1818-1896) виявив зв'язок з електрикою діяльності майже всіх внутрішніх органів, заклавши тим самим основи для розвитку цілого напряму в біології - електрофізіології. Серед його учнів ходила легенда про те, як він зробив на власній руці поріз і став пропускати через рану слабкий електричний струм. У результаті рана зажила.

  Уявіть собі звичайну батарейку. У неї є два полюси: позитивний і негативний, і електричний струм переміщається між батарейок, які поєднані одна з одною протилежно зарядженими полюсами. Вчені вважають, що клітини частково виконують функції батарейок з негативно зарядженими іонами хлору (Cl-) і позитивно зарядженими іонами калію (K+), які переміщаються крізь напівпроникні мембрани. Ці мембрани пропускають в певних напрямках тільки або негативні, або позитивні іони, створюючи в нормально функціонуючому організмі електричне поле. За це їх називають іонними насосами, або транспортерами. Рана спотворює поле, відбувається щось на зразок короткого замикання. І тут починається найцікавіше. Під дією електричного поля регенеруючі клітини починають мігрувати до пошкоджених областей.