Ренгенівські промені

Рентгенологія як наука

Наука рентгенологія отримала свою назву на честь професора Вюрцбурзького університету Вільгельма Конрада Рентгена, який відкрив рентгенівське випромінювання 8 листопада 1895 року. Саме відкриття Рентген зробив несподівано для себе: пізно ввечері, йдучи з лабораторії, вчений погасив світло в кімнаті й помітив у темряві зеленувате світіння, флюоресценцію, що виходила від екрану, покритого кристалами платино-синеродистого барію. Як виявилося, кристали відреагували на вплив на них розташованої неподалік електровакуумної (круксової) трубки, яка в той момент перебувала під високою напругою. При відключенні струму світіння екрану припинялося, а при повторному включенні знову відновлювалося. Трубка була обгорнута в чорний світлонепроникний папір, тому Рентген припустив, що при проходженні через неї електричного струму вона випускає якісь невидимі промені, здатні проникати через непрозорі середовища й порушувати кристали барію. Ці невідомі промені Рентген назвав X-променями.

Відкриття рентгенівських променів

Відкриття рентгенівських променів викликало широкий резонанс серед вчених усього світу. На початку січня 1896 року брошура Рентгена була опублікована. Протягом декількох тижнів вона була перекладена на російську, англійську, французьку та італійську мови, і вже в кінці січня А. С. Попов виготовив перший рентгенівський апарат, за допомогою якого вчені повторили експеримент Рентгена. Вільгельм Рентген продовжував вивчати своє відкриття, і до травня 1897 року він остаточно сформулював всі основні властивості X-променів, опублікувавши ще дві наукові статті. Найбільш цінною практичною властивістю рентгенівського випромінювання, яке знайшло широке застосування в науці й медицині, виявилася його здатність проникати через непрозорі тіла. У 1901 році Вільгельм Рентген був удостоєний за своє відкриття першої Нобелівської премії у галузі фізики. Згодом науку, що вивчає вплив рентгенівських променів на організм, назвали рентгенологією.

    У 1912 році в лабораторії Харківського ветеринарного інституту була зібрана перша рентгенівська установка, за допомогою якої діагностували переломи кісток і вивихи, визначали чужорідні тіла, а також проводили дослідження плодів у дрібних домашніх тварин.

Перше використання електричного струму на організмі людини

Перші спроби застосування електричного струму у лікуванні людей

 

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Може вплинути на роботу м`язових волокон і органів, посприяти проведенню імпульсу і, навпаки, призупинити його поширення. Електролітична дія електричного струму на організм людини передбачає утворення деяких речовин в організмі людини і на його поверхні. Термічне вплив направлено на спотворення процесів теплоутворення і тепловіддачі. Формально кожен з даних видів впливу має місце при впливі струму на організм, різниця полягає лише в тому, в якій мірі проявляється кожен з даних ефектів. Регулюючи силу струму, можна перевести його негативний вплив в позитивний ефект. Головне - вміти контролювати сам процес перетворення зарядів. Варто зупинитися детальніше на кожному з видів впливу.

Вже близько 200 років у медицині електричний струм використовують для лікування (напруга 60-80В, сила  струму           40-50  мА).
            Під дією струму відбувається місцеве подразнення нервових закінчень, знімаеться біль.
Під дією електричного поля іони лікарських розчинів попадають у людський організм
Ліки при такому методі введення не руйнуються та довше затримуються в тканинах організму.

 Імператора Нерона, що страждав на ревматизм, лікарі поміщали в дерев’яну діжку з водою та пускали туди риб, які випускають електричні розряди. Лікування проходило успішно.